Туризм у Польщі

Відкрила для себе існування PTTK (Польських товариств туристично-краєзнавчих). Із такими товариствами можна:

• ходити в піші походи✔
• сплавлятись по річках
• їздити спільно у веломандрівки, і т.д., і т.п.

Люблю таке, Польща тримайсь:)

Керівник одного з таких клубів розповів, що мандрувати з PTTK можна цілком безкоштовно. Хіба що оплачувати оренду транспорту і спорядження, можливо якусь спільну кухню абощо.

Для бажаючих - існує клубне членство. Коштує це небагато, біля 60 злотих на рік (до 600 грн). В чому його переваги:

• страхування нещасливих випадків у походах (всяке буває)
• знижки на притулки в горах і різні цікаві атракції (іноді одна така знижка уже перекриває ту річну оплату, тому це варте того, якщо любиш мандрівки).

У Бидгощі, де я зараз живу, мабуть, є кілька десятків таких клубів. Вчора з одним із них пройшла 22 км під Сольцем-Куявським: побула в лісі, помилувалась на джерела, вигуляла свою собачечку.

Раптом що, лінк на сайт клубу: https://horyzont.solec.pttk.pl

Це ми такі гарні йдемо до колишнього села Лажина. Зараз на цьому місці лише фундаменти.

Ось і все, що лишилось від Лажина. Перед Другою Світовою гуло...

Із переваг - окультурено, промарковано, є стежки і місця під вогнища. Із недоліків - трохи ту мач окультурено:( Люблю волинські ліси саме за їх дикуватість.

Настолки в ліцеї

Зараз живемо з сином у Польщі, у місті Бидгощ. Колись детальніше треба про це написати. Сама для себе, для історії. 

Працюю в польському ліцеї, де вчиться десяток українських дітей.

Раз на тиждень-два збираю їх на настолки.

Цього разу брали участь:

• Софія Шалагінова (Бердичів)
• Назар Мармураш
• Віолетта Музафарова (Херсон)
• Софія Васильєва (Харків)

і був один поляк з математичного класу, де вчаться Соня Ш. і Назар, звуть Матеуш, прізвища не знаю.

Таке мені цікаве це фото. Ніби не бавляться, а всерйоз щось обговорюють. "А я вам сейчас покажу, откуда на Беларусь готовилось нападение"))

В ліцеї проходив "день Франції". Можна було прикрасити себе французьким прапором. Але я попросила український...

...і польський. В мене сьогодні день "українсько-польської приязні"))

Грали в "Суперфермера", Uno і Tajniacy. Пили чай з солодким. Гарно провели час. Матеуш навчився казати "какашка", "Бердичів" і "собака"))

P.S. Настолки я почала робити з подачі директора школи. "Було б добре, щоб ви більше проводили часу з дітьми". Вибрала час, коли більш-менш всім по графіку підходить (п'ятниця, після обіду). Зробила розсилку в телеграмі. Була впевнена, що їм то не треба: альо, вечір п'ятниці! Лишатися в школі після уроків? та ви офігіли! 

Але, як не дивно, їм зайшло. Перезнайомились і передружились. Вважаю це своїм великим педагогічним успіхом:)

Гурманіка і несподівані труднощі

Складно встигати за змінами українського законодавства, коли ти малеееесенький інтернет-магазин. Мій невеличкий проєкт "Гурманіка" вже розгорнувся на домен і піддомен, з українською і російською версіями. В процесі довелось міняти їх місцями (не питайте:(( ). Також доводиться все робити двічі: створювати ту саму сторінку (українська та російська версії), по два рази вносити ті самі товари (а це - купа характеристик та варіантів, все множимо на два), двічі писати і вносити текст, двічі підбирати ключі до нього... Ох, геморой. При тому, що часу в добі якось не збільшується))

Промокод BLOGSPOTPERVINCA продовжує діяти і дає -3% від суми замовлення. Заглядайте та замовляйте, промокод вводьте в коментар до замовлення або шепніть продавцеві, коли передзвонить:)

О, а ще приїхало багато гарного посуду і сувенірів на Новий рік та Різдво. 

Новорічна тарілка "Гостинні олені"

Душа вулиці

Була сьогодні у місті по справах. У центрі є лавочка, де часом сидить тьотя зі скрипочкою. Страшно фальшивить; спішить; скрипка ненастроєна. Буквально їздить по вухах. Довелось пару хвилин поряд провести і послухати "Гуцулку Ксеню":(

Іноді замість тьоті зі скрипочкою на лавці сидить дядя Валєра з гітарою. В дяді Валєри такий чудний голос, із схожими голосами зображали дяків у радянських фільмах. Але співає він завжди так приємно. Неважливо, що це буде: бардівська пісня, поп-музика, шансон. В такі дні я завжди трошки призупиняюсь, щоб послухати, і далі йду чи їду з хорошим настроєм і з посмішкою.

Обожнюю.

Людина, яка перевернула мені картину світу

Я познайомилась із ним, коли мені було 24. Чудесний чоловік, який багато мене навчив. Дуже романтичні стосунки, а потім - хороша дружба.

Він показав мені, що:

• Можна багато читати і водночас тусити в клубах;
  
• Можна мати ідеальну (без суржика, відточена пунктуація, орфографія, лексичний запас і таке інше) українську мову, а також тямити у фізиці, математиці і програмуванні і не бути "ботаном" чи снобом;
  
• Можна в 35 бути рокером з волоссям по пояс і одночасно - прихильником ЗОЖ;
  
• Можна мати професію, яка дає кусок хліба, і хотіти розвиватись далі;
  
• Можна все встигати, і при цьому не бути холериком чи людиною суперенергійною - просто за рахунок правильно спланованого часу;
• Можна мандрувати і бачити світ, не витрачаючи особливо грошей.

Тепер мені трапляється багато таких людей. Але тоді, п'ятнадцять років тому, це було - вперше. І тому найважливіше. Не знаю, чи все на світі відбувається вчасно. Не знаю, чи все є життєвим уроком. Але конкретно за цю людину - я Всесвіту вдячна. І рада знати, що десь він ходить, їздить на велосипеді, бавить дітей. Такі люди - то моє натхнення.

Зустрічі випадкові і невипадкові

Багато років тому, коли я була сильно молодша, я працювала у книгарні. Вона була невеличка, розташовувалась у торговому центрі, в малопомітному місці. Про нас мало хто знав, тому атмосфера була дуже камерна: завжди був час поговорити з покупцями, була можливість (і бажання) привозити книги на прохання конкретної людини. 

У мене з'явився інтернет-магазин:)

 Вже місяць пиляю новий проєкт:)

Інтернет-магазин на безкоштовній платформі існував уже більше двох років, щось трошки продавав, нарешті я вирішила його переселити: все "по-дорослому".

Тепер мій магазинчик посуду мешкає на платформі Тільда. Не без труднощів, не без запитань до служби підтримки:) але він працює. Мені печуть ручки пиляти й далі. Цікаво)

Скоріш за все, ще буду про це писати. Про те, чим зараз зайнята.

Тому, якщо вам треба посуд в хату або рушники, то ласкаво прошу:) Кераміка, загартоване скло - це до мене:)

-3% за промокодом BLOGSPOTPERVINCA

Ласкаво прошу:)

Прогулянка Черемським болотом

24 квітня 2021 року. Невеличкий похід на Черемське болото.

От, здається, знаєш ти ту Волинь, чим вона здивувати може? А ні, щораз знаходиться щось особливо гарне, атмосферне, незвичне. 

Гід: Павло Савчук

Маршрут: Оконські джерела, Маневицький краєзнавчий музей, Черемський природний заповідник.

Погода зранку була чудова: якраз під прогулянку. А до нашого приїзду в ліс почав падати сніг і різко похолоднішало. Загортались у дощовики і хто у що мав.

Це не річечка. Це, можна сказати, дорога:) Єдина, яка тут є.
Ще кілька років тому цієї кладки ще не існувало.

Мамські клопоти

Для мене материнство стало причиною для пошуку себе. Випірнувши із уже звичних підгузків, постійного неспання і решти “приємностей” декрету, я раптом зрозуміла, що речі, які так любила колись, уже не приносять ніякого задоволення. Так, наприклад, раніше я любила “погурманити”. О, нічого такого, просто більше подобався зелений чай із жасмином, аніж чай без нічого; кенійський - більше, ніж цейлонський, а мате, приготовлений у гарбузі, - більше, ніж усі чаї, разом узяті. Зараз же я спокійно реагую на чай у пакетиках і нізащо не відрізню каву, запарену у чашці, від звареної у турці.

Я заново відкриваю себе - як жінку, як дружину. Часом посилаю всіх під три чорти і заявляю, що мама має право раз на півроку зробити манікюр.

Мені почали подобатись самотні прогулянки, коли я спостерігаю природу, погоду і людей, а не стежу, чи не полізла, бува, моя дитина під машину,чи не пішла гладити пса-приблуду.

"Це Чернівці, крихітко", або Маленька подорож луцьких туристів

Славетний будинок-корабель можна побачити,
піднявшись від Чернівецького вокзалу

Після всіх "охів" і "ахів" щодо серпневої мандрівки до Чернівців, я нарешті сіла до комп'ютера і вирішила написати цьому місту невеличкий панегірик - благо, нарешті з'явився на це час:)

Чернівці – неймовірно красиве місто з великою центральною зоною. Там, де у Луцька зо три старовинних вулиці з парою більш-менш древніх будинків, Чернівці мають величезну територію для прогулянок. Вона нічим не поступається львівській, тільки Львів більш відомий, можливо навіть, більш «попсовий». Кілька років тому столиця Буковини відзначила 600-ліття, тому ходити тут ще приємніше: все дуже чистеньке і гарне. Багато зелені, і не тільки в парках, але й просто на вулицях. Великий шмат міста забрукований, що також додає йому аури старовини. Навіть там, де старої бруківки більше нема, вулицю не асфальтують, а кладуть новий брук.

Гарбузові чудасії

От за що люблю Хеловін - за можливість подуріти і побіситись. У нас є схоже свято - Старий новий рік, коли молодь перевдягається, хто у що може, і йде в перебиранці. За вечір можна обійти усіх знайомих, трошки заробити грошенят, та ще й у багатьох хатах вам чарку із закускою виставлять:) А стосовно хеловінських гарбузів - чого нема, того нема. Ми з братиком, було колись, псували ці чудесні баштанні культури - робили із них свічники. Але порівняно з тим, що виробляють деякі креативні особи, то було просто аматорство))