Настолки в ліцеї

Зараз живемо з сином у Польщі, у місті Бидгощ. Колись детальніше треба про це написати. Сама для себе, для історії. 

Працюю в польському ліцеї, де вчиться десяток українських дітей.

Раз на тиждень-два збираю їх на настолки.

Цього разу брали участь:

• Софія Шалагінова (Бердичів)
• Назар Мармураш
• Віолетта Музафарова (Херсон)
• Софія Васильєва (Харків)

і був один поляк з математичного класу, де вчаться Соня Ш. і Назар, звуть Матеуш, прізвища не знаю.

Таке мені цікаве це фото. Ніби не бавляться, а всерйоз щось обговорюють. "А я вам сейчас покажу, откуда на Беларусь готовилось нападение"))

В ліцеї проходив "день Франції". Можна було прикрасити себе французьким прапором. Але я попросила український...

...і польський. В мене сьогодні день "українсько-польської приязні"))

Грали в "Суперфермера", Uno і Tajniacy. Пили чай з солодким. Гарно провели час. Матеуш навчився казати "какашка", "Бердичів" і "собака"))

P.S. Настолки я почала робити з подачі директора школи. "Було б добре, щоб ви більше проводили часу з дітьми". Вибрала час, коли більш-менш всім по графіку підходить (п'ятниця, після обіду). Зробила розсилку в телеграмі. Була впевнена, що їм то не треба: альо, вечір п'ятниці! Лишатися в школі після уроків? та ви офігіли! 

Але, як не дивно, їм зайшло. Перезнайомились і передружились. Вважаю це своїм великим педагогічним успіхом:)