Туризм у Польщі

Відкрила для себе існування PTTK (Польських товариств туристично-краєзнавчих). Із такими товариствами можна:

• ходити в піші походи✔
• сплавлятись по річках
• їздити спільно у веломандрівки, і т.д., і т.п.

Люблю таке, Польща тримайсь:)

Керівник одного з таких клубів розповів, що мандрувати з PTTK можна цілком безкоштовно. Хіба що оплачувати оренду транспорту і спорядження, можливо якусь спільну кухню абощо.

Для бажаючих - існує клубне членство. Коштує це небагато, біля 60 злотих на рік (до 600 грн). В чому його переваги:

• страхування нещасливих випадків у походах (всяке буває)
• знижки на притулки в горах і різні цікаві атракції (іноді одна така знижка уже перекриває ту річну оплату, тому це варте того, якщо любиш мандрівки).

У Бидгощі, де я зараз живу, мабуть, є кілька десятків таких клубів. Вчора з одним із них пройшла 22 км під Сольцем-Куявським: побула в лісі, помилувалась на джерела, вигуляла свою собачечку.

Раптом що, лінк на сайт клубу: https://horyzont.solec.pttk.pl

Це ми такі гарні йдемо до колишнього села Лажина. Зараз на цьому місці лише фундаменти.

Ось і все, що лишилось від Лажина. Перед Другою Світовою гуло...

Із переваг - окультурено, промарковано, є стежки і місця під вогнища. Із недоліків - трохи ту мач окультурено:( Люблю волинські ліси саме за їх дикуватість.

Сплав по Дністру. 26-28 червня 2021 року

Мій (і Остапа теж:)) перший сплав, здійснений із турклубом "Хорс". Місце - Дністер, від Заліщиків до Грушевої. Тривалість - три дні, відтинок - близько 60 кілометрів. Спокійно і досить легко, як для нас - новачків. У групі - багато дітей і два пси.

Частина групи - вигулювали дітей і собак. Ще частина - влаштувала собі алкосплав:) Передавати пляшку вина по колу, зістикувавши дві байдарки посеред ріки, - є щось у цьому особливо сибаритське!

Фото не мої. Боягузка, я не наважувалась діставати телефон:)

Заліщики. Місце відправки

Кисилинське озеро, Волинь

Кисилинське озеро. Відкрили купальний сезон. 

Що я робила півтора дні? Діставала дитину з озера (4 рази), поплавала сама (один раз), пойожилась (півгодини), бігала по речі, збирала по табору сміття (як відповідальна за це, штатний еколог:) сміття було не наше:)), долучилась до варіння борщику та каші, походила (до години сумарно), пообіймалася з собаками. Ну і все. А відчуття таке, ніби на мені орали. 

Хоча, можливо, це крововтрата через комарів:) 

Шопоголічне

За останній рік мій і синовий гардероб і спорядження приросли: одягом на лижі, спеціальними черевиками, велошоломом (малому), трекінговими паличками, і тд, і тп. А список "хотілок" тільки збільшується. Тепер я ще хочу:

• бінокль, щоб спостерігати за пташками і іншим дріб'язком
• намет на 2 особи 

Прогулянка Черемським болотом

24 квітня 2021 року. Невеличкий похід на Черемське болото.

От, здається, знаєш ти ту Волинь, чим вона здивувати може? А ні, щораз знаходиться щось особливо гарне, атмосферне, незвичне. 

Гід: Павло Савчук

Маршрут: Оконські джерела, Маневицький краєзнавчий музей, Черемський природний заповідник.

Погода зранку була чудова: якраз під прогулянку. А до нашого приїзду в ліс почав падати сніг і різко похолоднішало. Загортались у дощовики і хто у що мав.

Це не річечка. Це, можна сказати, дорога:) Єдина, яка тут є.
Ще кілька років тому цієї кладки ще не існувало.

"Це Чернівці, крихітко" - частина 2, сподіваюсь, не остання))

Маршрутки

Чернівецькі маршрутки і маршрутчики – це щось. Про них можна розказувати тільки на емоціях)) ми, наприклад, довго намагались дістатися до мотелю, у якому зняли кімнатку. По телефону нам пояснили, що на маршрутку №1 треба сідати на такій-то вулиці, на такій-то зупинці. І ми чесно прочекали хвилин із п'ятнадцять - поки наша маршрутка не проїхала собі мимо, а водій навіть не глянув у наш бік, хоч як ми йому махали. Але звідки ж всяким зайдам знати, що тут зупиняються всі решта маршрутки, а ця конкретна - на 15 м далі)) А маршрутка до знаменитого базару не виїде з кінцевої, аж поки водія не обматюкають, бо він стоятиме хоч годину, поки всі місця не будуть зайняті. До речі, про дорогу до базару: тут неймовірні пробки, і щоб його відвідати, треба запастись янгольським терпінням. 

"Це Чернівці, крихітко", або Маленька подорож луцьких туристів

Славетний будинок-корабель можна побачити,
піднявшись від Чернівецького вокзалу

Після всіх "охів" і "ахів" щодо серпневої мандрівки до Чернівців, я нарешті сіла до комп'ютера і вирішила написати цьому місту невеличкий панегірик - благо, нарешті з'явився на це час:)

Чернівці – неймовірно красиве місто з великою центральною зоною. Там, де у Луцька зо три старовинних вулиці з парою більш-менш древніх будинків, Чернівці мають величезну територію для прогулянок. Вона нічим не поступається львівській, тільки Львів більш відомий, можливо навіть, більш «попсовий». Кілька років тому столиця Буковини відзначила 600-ліття, тому ходити тут ще приємніше: все дуже чистеньке і гарне. Багато зелені, і не тільки в парках, але й просто на вулицях. Великий шмат міста забрукований, що також додає йому аури старовини. Навіть там, де старої бруківки більше нема, вулицю не асфальтують, а кладуть новий брук.