"Це Чернівці, крихітко", або Маленька подорож луцьких туристів

Славетний будинок-корабель можна побачити,
піднявшись від Чернівецького вокзалу

Після всіх "охів" і "ахів" щодо серпневої мандрівки до Чернівців, я нарешті сіла до комп'ютера і вирішила написати цьому місту невеличкий панегірик - благо, нарешті з'явився на це час:)

Чернівці – неймовірно красиве місто з великою центральною зоною. Там, де у Луцька зо три старовинних вулиці з парою більш-менш древніх будинків, Чернівці мають величезну територію для прогулянок. Вона нічим не поступається львівській, тільки Львів більш відомий, можливо навіть, більш «попсовий». Кілька років тому столиця Буковини відзначила 600-ліття, тому ходити тут ще приємніше: все дуже чистеньке і гарне. Багато зелені, і не тільки в парках, але й просто на вулицях. Великий шмат міста забрукований, що також додає йому аури старовини. Навіть там, де старої бруківки більше нема, вулицю не асфальтують, а кладуть новий брук.

Приїзд

У місто ми з чоловіком потрапили зовсім зрання. Була, мабуть, п’ята чи шоста година. Промишляти собі щось їстівне було ранувато, і закутавшись у весь одяг, що мали (десять градусів тепла у серпні, та ще й холодний вітер), ми пішли гуляти Чернівцями. Вокзал знаходиться зовсім близенько від центру міста, тож можна або сісти на тролейбус і трошки переїхатись, або пройтися. Ми вибрали друге, хоч місто досить горбисте, а вокзал знаходиться в долині; тож до найцікавіших вулиць веде крутенький схил. 

Турецька площа

Турецька площа

В історії міста відзначилися і турки, і румуни, і угорці, і ще чимало всіляких націй. Сьогодні, наприклад, у Чернівцях (на заході України!) дуже багато російськомовних. Тим не менш, трохи поблукавши з мапою в руках, ми вийшли на Турецьку площу. Турки лишили по собі криницю, сховану під невеличкою башточкою, та міст, які зараз вважаються архітектурними пам’ятками.

Башточка над криницею - у турецькому стилі

Вже у наш час площу прикрасив квітковий годинник (щоправда, вся його «квітковість» полягає в тому, що він знаходиться на землі і обсаджений квітами; насправді ж це звичайнісінький годинник із циферблатом) та великий чавунний велосипед. Здається, ця гуліверська махіна може навіть їздити – інакше чого б це його припинати до постамента. І велосипед, і годинник з’явились тут на честь ювілею міста.

На величезний ровер можна піднятись виключно по драбинці

Квітковий годинник - за функціональністю трохи кращий за сонячний годинник, встановлений у Луцьку)) тобто ніфіга не квітковий, зате показує час

Вулиця Кобилянської

Єдина у Чернівцях справді пішохідна вулиця – прямо посередині бруківки стоять лавочки, висаджені деревця, трапляються скульптури. Зайво казати, що вона дуже красива, як і всі Чернівці, зрештою. А ще тут купа всяких ресторанчиків і кафе – починаючи від закладу з бургерами, і закінчуючи рестораном японської кухні, де мій чоловік вперше в житті спробував сушіJ.

Єдина пішохідна вулиця у Чернівцях - зачарована: куди б ми не прямували, завжди чомусь виходили на неї

Після річниці у місті полишалося чимало металевих скульптур - наприклад, отака бричка. І сидіти на металі - брр - холодно))

Цвіте акація...

Собор св.Духа

На цій же вулиці знаходиться один із найбільших кінотеатрів у Чернівцях. Він теж є окрасою міста – я влаштувала собі всередині екскурсію, аби добре роздивитись графіті на стінах. Там намальовані, приміром, Дарт Вейдер,  пінгвіни Мадагаскару, і ще якісь кракозябри з мультиків. Є навіть персонажі «Кримінального чтива», але їх я, на жаль, не сфотографувала.

Графіті на стінах чернівецького кінотеатру

Міський парк

Як і все місто, парк теж - невеличкий і акуратний. Тінисті алейки і чистенькі газони, де треба - ліхтарі, лавочки, ресторанчики і скульптури. Є кілька симпатичних (і на вигляд - нових) атракціонів. Тут ми із задоволенням побродили і пофотографувались.

Епічна драка. Фонтан у міському парку з чудним сюжетом: хлопчик душить гусака. 

Місток кохання, який не перекинуто ні через яку річку - встановлений у парку просто так, щоб закохані мали куди чіпляти замочки

Ще одна металева штуковина, встановлена до Дня міста. Гойдалка - справжня.

Чудернацька русалка в міському парку

Театр імені Ольги Кобилянської

Чернівецький театр також носить ім’я найвідомішої місцевої мешканки.

Як на мене, купол занадто масивний, як на будівлю порівняно невеликих розмірів. Однак архітектору видніше)

Театр імені Кобилянської - гарне місце для променадів. До нього веде досить довга алея, прикрашена квітниками, а перед самим театром було, мабуть, дуже зручно виходити із карет - там дорога утворює петлю

Купол театру

Спеціальна штука для позування))
Ми знаходимось на чернівецькій Алеї зірок, і переді мною одна з них, присвячена одному з місцевих акторів

Адвокати

Очевидно, жителі міста страшенно люблять судитись один з одним. На кожній вулиці можна знайти одну-дві адвокатські контори. На десяток адвокатів випадає один нотаріус. Ми з чоловіком порівняли ситуацію в Чернівцях і Луцьку і вирішили, що скільки на Буковині адвокатів, стільки на Волині аптек. Очевидно, наші земляки вирішують свої проблеми з допомогою валідолу, а тамтешні – через суд. Що ж, це теж непоганий спосіб, і здоров’я зберегти можна.

Університет

Ми успішно "закосили" під студентів, і пройшли у двір чернівецького універу: простих смертних сюди пускають тільки за гроші. Слів у мене просто нема: університет розмістився у колишній митрополичій обителі, у дворі також знаходиться собор, і все це - величне і прекрасне... 

Ехх… Хочу назад на студентську лаву, тільки щоб у Чернівці:)

Чернівецький національний університет імені Федьковича. Кажуть,  всередині він такий же гарний, як і зовні - але туди ми, на жаль, не потрапили. Черепицю прикрашають буковинські узори

Внутрішній дворик між університетом і Собором

Університет займає колишню митрополичу резиденцію. На його території також знаходиться Собор.

Чек-пойнти

Дещо рідше, ніж вивіска «Адвокат», на стінах будинків трапляються таємничі написи «Чек-Пойнт». Що б це не значило – чи то якусь гру-квест, чи то любителя лишати такі незвичні графіті – але ми собі вирішили, що то є справді точка збереження. Тож якщо нас – борони Боже – десь приб’ють, ми воскреснемо в Чернівцях, біля останнього чек-пойнту. Там нас і шукайте.

Чекпойнт)) Таких у місті вистачає