Чому дівчата на побаченні завжди запитують: "Куди ми йдемо?"

Поступило запитання: Чому дівчина, коли з нею поряд ідеш, завжди спитає: а куди ми йдемо? Чому не можна просто йти? І що з нами, дівчатами, не так:)

В мене з'явилась теорія. Можливо, це про те, що жінки люблять визначеність.

Якщо ти - жінка, то теоретично в тебе може бути дитина, тобто тобі ЗАВЖДИ треба знати, що завтра, післязавтра і до якогось часу в тебе щодня буде півмамонта на прогодування цієї дитини; що неподалік є пасовище мамонтів, хороша школа і поліклініка.

Це заводська установка. Це прошито в нашій біологічній програмі. Навіть, якщо жінка - переконана чайлд-фрі, навіть, якщо у неї за станом здоров'я не може бути дітей. 

Має. Бути. Визначеність.

Що оцей самець поряд - здатен приносити півтора мамонта в день. Що він одружиться і ЗАВЖДИ буде тягати по півтора мамонта. Що ти ЗАВЖДИ будеш мати харч для себе і дітей. 

Має бути визначеність. КУДИ ми йдемо. І що ми там будемо робити. 

В мене ця програма вже спрацювала. Дитина - уже народилась, має вісім років, якось худо-бідно я собі і синові даю раду. Для всяких непередбачених випадків  існують презервативи і постінор. І що за мною стоїть рідня, яка підхопить і підстрахує, в разі чого. Велика сила. І ВИЗНАЧЕНІСТЬ.

Тобто я можу більш-менш розслабитись і плисти за течією. Йти, куди дивляться очі. Насолоджуватись процесом. Тепер більш-менш достатньо визначеності, що біля мене адекватна і приємна мені людина, аби не запитувати, куди ми йдемо і що ми там будемо робити.

Людина, яка перевернула мені картину світу

Я познайомилась із ним, коли мені було 24. Чудесний чоловік, який багато мене навчив. Дуже романтичні стосунки, а потім - хороша дружба.

Він показав мені, що:

• Можна багато читати і водночас тусити в клубах;
  
• Можна мати ідеальну (без суржика, відточена пунктуація, орфографія, лексичний запас і таке інше) українську мову, а також тямити у фізиці, математиці і програмуванні і не бути "ботаном" чи снобом;
  
• Можна в 35 бути рокером з волоссям по пояс і одночасно - прихильником ЗОЖ;
  
• Можна мати професію, яка дає кусок хліба, і хотіти розвиватись далі;
  
• Можна все встигати, і при цьому не бути холериком чи людиною суперенергійною - просто за рахунок правильно спланованого часу;
• Можна мандрувати і бачити світ, не витрачаючи особливо грошей.

Тепер мені трапляється багато таких людей. Але тоді, п'ятнадцять років тому, це було - вперше. І тому найважливіше. Не знаю, чи все на світі відбувається вчасно. Не знаю, чи все є життєвим уроком. Але конкретно за цю людину - я Всесвіту вдячна. І рада знати, що десь він ходить, їздить на велосипеді, бавить дітей. Такі люди - то моє натхнення.

Сплав по Дністру. 26-28 червня 2021 року

Мій (і Остапа теж:)) перший сплав, здійснений із турклубом "Хорс". Місце - Дністер, від Заліщиків до Грушевої. Тривалість - три дні, відтинок - близько 60 кілометрів. Спокійно і досить легко, як для нас - новачків. У групі - багато дітей і два пси.

Частина групи - вигулювали дітей і собак. Ще частина - влаштувала собі алкосплав:) Передавати пляшку вина по колу, зістикувавши дві байдарки посеред ріки, - є щось у цьому особливо сибаритське!

Фото не мої. Боягузка, я не наважувалась діставати телефон:)

Заліщики. Місце відправки

Кисилинське озеро, Волинь

Кисилинське озеро. Відкрили купальний сезон. 

Що я робила півтора дні? Діставала дитину з озера (4 рази), поплавала сама (один раз), пойожилась (півгодини), бігала по речі, збирала по табору сміття (як відповідальна за це, штатний еколог:) сміття було не наше:)), долучилась до варіння борщику та каші, походила (до години сумарно), пообіймалася з собаками. Ну і все. А відчуття таке, ніби на мені орали. 

Хоча, можливо, це крововтрата через комарів:) 

Шопоголічне

За останній рік мій і синовий гардероб і спорядження приросли: одягом на лижі, спеціальними черевиками, велошоломом (малому), трекінговими паличками, і тд, і тп. А список "хотілок" тільки збільшується. Тепер я ще хочу:

• бінокль, щоб спостерігати за пташками і іншим дріб'язком
• намет на 2 особи 

Зустрічі випадкові і невипадкові

Багато років тому, коли я була сильно молодша, я працювала у книгарні. Вона була невеличка, розташовувалась у торговому центрі, в малопомітному місці. Про нас мало хто знав, тому атмосфера була дуже камерна: завжди був час поговорити з покупцями, була можливість (і бажання) привозити книги на прохання конкретної людини. 

Суперечки. Це чисто хлоп'яче?

Спори і сперечання. Дуже хлоп'яча поведінка, де два півні цивілізовано перевіряють, хто крутіший. Ось звідки метафори типу "петушитись", "розпускати пір'я" і таке інше. "Віртуальний" приятель Макс мені доводить, що "в суперечці істина" чи щось таке. І це хороший спосіб відпрацювати аргументацію. А як на мене, суперечки - це тільки надмір тестостерону в організмі. Справа статі:) от і все.

Півнячі бої