Іноді читаємо з сином двоє, він дуже любить це заняття. Я беру його на коліна, показую і розказую, іноді читаю віршики чи співаю пісеньки про те, що зображено на картинках. А часом він "читає" сам. І ще така книжечка - чудова "заманушка" на горщик:) Мій непосида іноді там і десять хвилин може провести, "читаючи". Улюблені теми - різноманітний транспорт і тварини.
За час вагітності я багато читала про догляд за дітьми і про виховання, як і чимало майбутніх мам. Виявилось, зокрема, що методик розвитку є маса; дещо я намагаюсь використовувати.
Одна з найвідоміших (принаймні, в Україні) методик належить Гленнові Доману. Він, серед іншого, радив займатись переглядом і коментуванням спеціальних карток на певну тематику - тварини, живопис, історія, і т.д. Батько чи мати швидко показує, називає і коментує - дитина дивиться. Таким чином, вважає Доман, дитина уже в ранньому віці отримує енциклопедичні знання.
Як на мене, цей метод надто "механістичний". Мозок дитини уявляється своєрідним комп'ютером, а показ карток - "завантаженням даних". Тим не менш, існує багато різновидів "карток Домана", випущених українськими видавництвами, і також немало їх можна знайти в інтернеті.
У нас є власний спосіб використовувати "картки Домана". Я виготовляю для сина книжечки сама - раніше роздруковувала картки, поки працював кольоровий принтер, а зараз купую готові - вони не надто дорогі. Картки вкладаю в найдешевші альбомчики для фотографій розміром 10*15 см. Все задоволення коштує близько 15 грн., при цьому картки можна витягати з "кишеньок", м'яти, рвати, губити - така книжечка елементарно відновлюється.
Планую до кожної картинки додати віршик великими буквами. Будемо помаленьку розвивати пам'ять, і можливо, навіть учитись читати.
Немає коментарів:
Дописати коментар