Вчора мені пощастило відвідати цікавезну виставу від "Гармидера". Досі сиджу під враженням.Коротко кажучи, щоб не спойлерити, сюжет такий: дві жінки ділять одного чоловіка. Він уже двадцять років, як помер, а вони продовжують його ділити... В ретроспективі - шістдесятилітні бабці (ну, власне, не бабці - молодички))) бо ж актриси молоді) згадують, яка любов була у 18, яка - у 35... Сумно це все, словом. Вистава - про любов, якісь невисловлені речі, нерозуміння... І про зламані долі.
"Гармидер", як завжди, був на висоті. У них мене особливо приваблюють декорації - чиста умовність, якісь комедійні моменти на грані фарсу, чудесно підібрана музика. Та, власне, все подобається. Прекрасно, що театр продовжує розвиватись, обжився приміщенням, їздить на фестивалі, навіть уже трохи щось заробляє) Дай їм, Боже, усього хорошого.
***
Чогось не люблю дивитись драми на екрані. Краще якийсь такий фільм, що не буде давити на душу і на розум - комедію, хороший бойовичок... Якось так. У театрі - навпаки: хочу драми і катарсису. Чим більше, тим краще))) Потім довго відходжу, намагаюсь віддихатися і обов'язково топаю додому пішки. По дорозі можна ще пиво пропустити, щоб поділитись враженнями)
Немає коментарів:
Дописати коментар